top of page
Фото автораTetiana Dzhyhar

Історія слінгоносіння в Україні

Оновлено: 12 трав. 2023 р.

Не така вже і рідкість сьогодні, коли сучасним мамам закидають використання слінгу як модного аксесуару. Але порівнюючи логічно дві основні дитячі переноски – візок та слінг – стає очевидним, яка з них була придумана раніше. А якщо перевірити це в ґуглі, то 100% можна в цьому переконатись. Згадки про перші слінги датуються другим тисячоліттям до нашої ери, тоді як візок винайдено лиш у XVIII столітті нашої ери. Отже слінг є автентичною переноскою і в принципі кожен континент загалом та народність зокрема в даному аспекті мають свої особливості щодо традицій слінгоносіння.


Україна не є винятком у цьому плані. Думаю, кожна мама неодноразово чула словосполучення «носити у подолі». До слінгів ця фраза має безпосереднє відношення. Ще на Русі дітей носили в нижній частині сукні чи спідниці або ж в певному виді фартушка, які були достатньо довгими та широкими для цього. Кінці фартушка обмотували навколо шиї. Завдяки такому способу носіння дітей жінка могла виконувати всю необхідну роботу, адже діти з перших днів життя проводили максимально багато часу в контакті з мамою.

Ужгород, 1939 рік. Фото з журналу "LIFE"

Якщо вести мову про безпосередньо українську народність, то наші предки носили дітей в гайтці – довгому вишитому рушникові. Це було одним з найвикористовуваніших способів носіння дитини аж до середини ХХ століття. Звідси й пішло сленгове «пішли гайтю». Як носили таким чином дитину? Вищезазначеним рушником спочатку обмотували всю дитину, а потім один з кінців перекидався через плече і знову обмотував дитину. Малюк розміщувався таким чином на обгорнутому плечі, а одна з рук матері була абсолютно вільна. В гайтках носили дітей аж до 50-х років ХХ століття. В залежності від статків родини використовували або відріз домотканого полотна довжиною до 3 метрів, або гарний вишитий рушник. Такі переноски називались також "загортачками".

Гайтка (або загортачка) - вишитий рушник для носіння дитини. Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Фото з сайту prozahid.com

На Гуцульщині були свої традиції слінгоносіння. В цій місцевості використовували такі переноски як «верети» або ж «бегаси» - торбини з двома кишенями, які перевішувались через плече.


Популярність тогочасних тканинних переносок підтверджує і картина Тараса Шевченка «Циганка-ворожка».

"Циганка-ворожка" — малюнок Тараса Шевченка виконаний ним в Санкт-Петербурзі в 1841 році. Папір, акварель. Розмір 26,5 × 20,7

Сучасні ткацькі верстати дають змогу виготовляти слінгову тканину в тому числі і в етнічному стилі – на будь-який смак покупця. Колір, візерунок, склад тканини – пропозиція за останні кілька років дуже зросла. Зробити вибір стає складніше, аніж обрати бажаний варіант, особливо, якщо він планує бути єдиним.


Тетяна Джигар,

слінгоконсультант

293 перегляди0 коментарів

댓글


bottom of page